На фармакологічному ринку України сьогодні представлений великий перелік гомеопатичних препаратів, які продовжують продавати й купувати. Але чи всі вони дієві? І що лежить в основі їхньої ефективності? На інтернет-ресурсі Вікіпедія зазначено, що гомеопатію заснував Самуель Ганеман у Німеччині в 1796 році. Суть цього методу лікування полягає в принципі «подібне лікується подібним». Тобто, якщо певна хвороба викликає специфічні симптоми, то речовини (рослинного чи мінерального походження), які викликають подібні симптоми у здорової людини, використовуються у надзвичайно розведених розчинах або у вигляді цукрових гранул для лікування цієї хвороби. На момент виникнення гомеопатії вона виглядала менш шкідливою альтернативою традиційним методам лікування, які включали застосування ртуті та інших токсичних речовин. У цьому контексті гомеопатія справді могла здаватися безпечнішою. Часто одужання пацієнтів відбувалося не завдяки гомеопатичним препаратам, а завдяки природній здатності організму до самовідновлення, особливо у випадках інфекційних захворювань. Варто розуміти, що основою гомеопатії є система розведень: X або D — розведення у 10 разів (десяткове) C або CH — розведення у 100 разів (сотенне) LM або Q — розведення у 50 000 разів Ці розведення можуть повторюватися багаторазово: 2, 3, 5, 10, 20 і більше разів. Наприклад, препарат Сульфат заліза D4 5 мг означає, що речовину розведено 4 рази по 1:10, тобто загальне розведення — 1:10⁴ = 1:10 000. Відповідно, 5 мг / 10 000 = 0,0005 мг активної речовини. На упаковках гомеопатичних препаратів часто зазначено, що фармакодинамічні та фармакокінетичні властивості не визначені. Простими словами — невідомо, як саме ці препарати діють, на що впливають і коли. Це викликає занепокоєння, адже сучасне обладнання не здатне виявити настільки малі концентрації речовин. Імовірно, у багатьох випадках активної речовини там просто немає. Для порівняння: міліграми — це концентрації, які мають реальний вплив на організм. Наприклад, інтерферон C30 6 мг означає розведення 1:100³⁰ = 1 000 000 000 000 000 000 000 000 000 000 = 0,0000000000000000000000000002 мг — тобто практично нічого. І це ще не найвищі розведення. Існують випадки, коли знайти хоча б один атом активної речовини в упаковці практично неможливо. Проте згідно з гомеопатичною теорією, чим більше розведення — тим вища ефективність, що суперечить навіть базовій логіці. Ще Парацельс писав: «Що є отрутою, а що ні? Усе є отрутою, і немає нічого неотруйного. Лише доза визначає, що та чи інша речовина не є отрутою». Ця думка підкреслює важливість дозування. Навіть звичайна вода може бути шкідливою, якщо випити її надмірно. Тому варто уважно ставитися до рекомендацій виробника, навіть якщо мова йде про, здавалося б, нешкідливі речовини. У випадку з гомеопатією часто спрацьовує ефект плацебо: людина, яка очікує покращення, дійсно може відчути полегшення — не завдяки препарату, а завдяки власній вірі в нього. Важливо розуміти, що доказова медицина, яка базується на наукових дослідженнях і фактах, не визнає гомеопатію як науку. Її класифікують як псевдонауку, що належить до сфери альтернативної медицини, поряд із забобонами, шарлатанством і цілительством. Однак вибір завжди залишається за людиною — кожен сам вирішує, якому методу лікування довіряти.
